Тема 9. ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 9.1. ПОНЯТТЯ, ТИПОЛОГІЯ І СТИЛІ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Оскільки існує політичне життя суспільства, політика як така, є люди, які нею займаються, виникає загальна потреба розглянути питання, пов'язані з власне політичною діяльністю в різних суспільних умовах. Політологія трактує політичну діяльність як індивідуальні або спільні дії суб'єктів політики (окремих індивідів, станів, націй, партій, суспільних організацій і т.ін.), спрямовані на реалізацію їхніх політичних інтересів, передусім виборювання та утримання політичної влади. Політична діяльність, яка віддзеркалює систему політико-владних відносин, що встановилися у суспільстві, по суті є похідною від реального політичного процесу. Вона здійснюється в межах відносин влади або поза ними. Відповідно ця діяльність регулюється правовими (статутними), соціальними та психічними нормами-регуляторами суспільного життя. Зрозуміло, що зазначені норми-регулятори діють не окремо одна від одної. У даному випадку йдеться про переважання тих чи інших норм регулювання політичної поведінки, але не про відсутність інших чинників. Скажімо, відносини між президентом і-парламентом регулюються не тільки конституційними та іншими правовими нормами. Може статися, що ці особи будуть членами однієї політичної партії. Відтак їхні відносини можуть регулюватися ще й положеннями статуту партії. Не можна забувати і про "неписані" закони — традиції, політико-психологічну культуру, загальну культуру, соціальні норми поведінки, які побутують у суспільній свідомості. До речі, психологічні відносини, "вплітаючись" у політико-правові та соціальні, часто відіграють важливу роль, суттєво впливаючи на прийняття кардинальних, принципових політичних рішень. Політична діяльність є наслідком реалізації певної мотивації суб'єктів політики, їх політичних інтересів. Рушієм політичної діяльності є політична свідомість, яка формулюється і розвивається під впливом суспільних інститутів у поєднанні з політико-психологічними чинниками (ментальністю, політичною та правовою культурою тощо). Політичні інтереси, політико-психологічна культура, традиції, ціннісні орієнтації, нормативно-правові акти та ін. є системоорганізую-чими, спрямовуючими чинниками політичної активності суб'єктів політики (політичних партій, суспільних організацій, окремих політичних лідерів та пересічних громадян). Сукупність цих чинників визначає мету, зміст, поширеність і наслідки впливу політичної діяльності суб'єктів політики на життя суспільства в цілому, життя суспільних груп та окремих індивідів. Політична діяльність у будь-якому суспільстві спрямована на такі види об'єктів: організаційні чинники суспільно-політичного життя і процеси політичного розвитку. До організаційних чинників політичної сфери суспільства належать: • утворення державних інститутів (парламенту, уряду, президентства, органів місцевого самоврядування та ін.) шляхом демократичного волевиявлення громадян; • формування політичних партій, суспільних організацій, рухів; • створення політико-правових норм регулювання процесів підготовки і прийняття законів, безпосереднього волевиявлення громадян на референдумах, опитуваннях громадської думки, зборах тощо; • організація системи управління основними сферами державного і суспільного будівництва, визначення структури управління, повноважень різних державних інституцій, механізмів їх взаємодії та ін. До процесів політичного розвитку, на які спрямована політична діяльність, зараховують: • залучення громадян до державного і суспільного управління; • зміцнення інститутів влади та суспільно-політичних структур; • забезпечення дотримання законності і правопорядку, демократичних норм і процедур, які регулюють життя суспільства; • формування політичної свідомості громадян; • сприяння підвищенню довір'я державним і політичним інститутам; • гарантування інтересів меншин (національних, конфесійних тощо), розвиток національних відносин на основі толерантності, взаємної по...